Українець Андрій Літвінов відкрив найбільший у Південній Кореї дитячий центр для дітей-іноземців. У країні мешкає 8 років. Одружений на місцевій дівчині, з якою виховує чотирьох дітей. Про це він розповів Gazeta.ua.
“Я працював єдиним у Запоріжжі перекладачем корейської мови. Робочий день починався в 6 ранку і закінчувався о півночі. Отримував дуже хороші гроші — кілька тисяч доларів. Але через постійний стрес, не знав у що їх вкласти. Витрачав на нічне життя. Розумів, що потрібно щось змінювати, – розповідає Андрій Літвінов. – В той час прочитав книгу “Навколо світу за 300 доларів”. Це надихнуло переїхати в іншу країну та почати життя з нуля”.
Чоловік вирішив їхати в Корею, де мав багато знайомих через роботу. Залишив все, що мав в Україні — квартиру, роботу.
“Написав записку партнерам і роботодавцям, що більше так жити не можу. Фактично став для них зрадником, адже зник без попередження. Дороги назад не було. Купив квиток у два боки, із собою взяв 100 доларів і поїхав. Запрошення для туристичної візи надіслала корейська родина, з якою познайомився по роботі. Ці ж люди зустріли в аеропорту,- каже українець, – Перший час усе шoкувало. Уявляв собі країну із високими хмарочосами, триповерховими дорогами, новітніми автомобілями. Але, насправді, нічого надзвичайного не побачив. Корейські друзі повезли у глибоке село, де навколо гори. Поселили у закинуту будівлю, в якій окрім матрацу з підігрівом більше нічого не було”.
“Те, що я зміг піти на ризик, залишити хорошу роботу та колишнє життя, дуже сподобалося батькові сімейства. Якось за вечерею він зробив мені пропозицію. Каже, хочу, щоб ти взяв заміж мою дочку. Подумав, що це доля. Дівчина мені подобалася. Ще до переїзду спілкувався з нею, як із другом. Тому довго не думав – розписалися через три місяці. Тоді ж повернувся на кілька днів в Україну, щоб зробити подружню візу. Після того більше там не був”.
Перший час Андрій Літвінов заробляв на життя репетиторством з англійської мови. Проводив тренінги для волонтерів та місіонерів. Їздив у Африку, Азію, арабські країни.
“Я років 5 жив, як справжній Мауглі. Навколо не було жодного іноземця, лише корейці. Їв, як кореєць. Спав, як кореєць. Навіть зараз користуватися паличками зручніше, ніж виделкою, – розповідає українець. – Дружина запропонувала влаштуватися викладачем у школу для дітей іноземців, яка, як виявилося, є у нашому місті. Я підійшов ідеально: не маю проблем з візою, знаю корейську, російську і англійську мови, не претендую на велику зарплату. Тож працюю тут досі. Паралельно час від часу роблю сюжети для місцевого каналу. Вони часто проводили зйомки у нашій школі. Запропонували спробувати себе у ролі журналіста”.
Після 4 години дня Андрій Літвінов займається волонтерською роботою у дитячому центрі, який відкрив 2 роки тому.
“У центр приходять діти корейців, які раніше мешкали в інших країнах. Поки їхні батьки працюють, ми до 8 вечора вчимо корейський, харчуємося, проводимо екскурсії. Центр безкоштовний. Працюємо від благодійної організації, яка дала приміщення. Із міського бюджету щомісяця отримуємо 500 доларів на харчування. Все інше знаходимо за допомогою спонсорів. На одну поїздку потрібно мінімум 1,5 тис. доларів. Іноді приходять батьки цих дітей — готують на усіх їжу”.
Завдяки волонтерській діяльності українець став одним із найвідоміших іноземців у Кореї. А також став одним із учасників естафети, в якій несли Олімпійський вогонь перед відкриттям зимових Олімпійських ігор 2018 року.
У Чернігові штурмом взяли будинок, де 54-річний хотів зґвалтувати дитину (фото)