Мотиви вбивства хлопчика ще встановлюються
Заклики допомогти у пошуку 11-річного Максима Самофалова – жителя смт Якимівка Мелітопольського району Запорізької області – з’явилися на місцевих сайтах та у вигляді розклеєних оголошень ще з 29 серпня. Хлопця активно шукали волонтери та поліція.
Надію на те, що дитина жива, хоч і може опинитися в складній ситуації, давала одна обставина, яку іноді вказували в оголошенні: “Дитина тікає з дому вже не вперше і може перебувати в будь-якому куточку України”.
На жаль, дива не сталося – 17 січня стало відомо, що хлопця знайшли мертвим у селі Радивонівка, що приблизно за 9 км від Якимівки. Подробиці повідомив відділ комунікації поліції Запорізької області.
“Учень школи-інтернату 2010 року народження перебував у розшуку як безвісно зниклий із серпня минулого року. У рамках досудового розслідування кримінального провадження, відкритого за даним фактом, співробітники поліції не припиняли слідчо-розшукові заходи. Труп підлітка виявлений закопаним у погребі на території приватного будинку. Тіло направлено в морг для встановлення причин смерті”.
При цьому правоохоронці вже вийшли на обґрунтовано підозрюваних у скоєнні тяжкого злочину. Це двоє раніше судимих чоловіків 1976 та 1996 років народження, старших із них 9 років відсидів за скоєння тяжких злочинів.
Як вдалося з’ясувати оперативникам, викравши хлопчика, вони два тижні тримали його у підвалі, а потім убили. Наслідком відкрито кримінальні провадження за ознаками особливо тяжких злочинів, визначених у ч.2, ч.3, ч.12 ст.115 “Умисне вбивство” та ч.3 ст.146 “Незаконне позбавлення волі або викрадення людини” Кримінального кодексу України. Поліція розшукує підозрюваних у вбивстві Максима Самофалова.
Частково історію короткого життя хлопчика розкривають односельці на Фейсбук-сторінці Якимівка Online.
Під повідомленням родички Максима Яни Самофалової багато коментарів людей, які знають, що мама не займалася вихованням дитини, точніше, замість рідної кровіночки віддала перевагу новому співмешканцю. І Максим у неї не перша і не єдина дитина, тому хлопець й був поміщений до школи-інтернату, де йому, мабуть, жилося несолодко.
“Пішов з дому 28-го, а інформація про зникнення з’явилася лише 1 вересня. Це, виходить, 4 дні не шукали або не зверталися із заявою? Це жах! – пише Аліна Безперстова. — Дитину бачила неодноразово бродячого вночі, неодноразово в компанії асоціальних особистостей… Дуже шкода хлопчика, нікому він був не потрібен, а те, що він збігав з дому і тинявся, так якщо вдома добре, якщо з рідними близькі та довірчі стосунки, якщо вдома тепло і смачно пахне, діти не блукають. Різне буває в сім’ях, діти різні, хтось боїться одного батьківського погляду, а хтось упертий і некерований, але все одно будь-яка дитина бігтиме додому, до мами. А тут, мабуть, не було до кого бігти. Мама забула про те, що вона МАМА”.
“Мамі пофігу — вона вже четвертого народила, а дитину віддали в інтернат, на літо забрала адекватна бабуся батька, а він втік, щоб його не відвезли знову в інтернат”, — додає Оксана Писарєва.
“Він у бабусі не жив, а був у дядька та іншої бабусі, маминої мами. Дитина хотіла бути ближче до мами, але мама обрала мужика, який не хотів, щоб хлопчик із ними проживав. Часто з Максимом розмовляла, нормальна дитина, просто потрібно було приділяти йому увагу і давати материнську любов.А так, по суті, він нікому не потрібен, наданий сам собі, всі тихенько від нього відхрестилися, — жалкує Аліска Іриска. — Цій Машці й інші діти не особливо потрібні, я її знаю ще з часів, коли у неї старша дівчинка була малечею”.
Без сліз неможливо читати такий коментар ще однієї односелиці: “Так, Максим дуже хороший хлопчик, я теж не один раз з ним спілкувалася. Він дуже часто приходив до мене вночі на роботу, і йому було цікаво зі мною спілкуватися. Він коли вночі заходив і бачив, що я на зміні, такий щасливий був. Я його завжди підгодовувала, а близько місяця два тому, я йому кажу: підеш до мене жити? А він так подивився на мене, посміхнувся і так серйозно “Так” сказав. Йому справді не вистачає материнської любові, я йому тоді дала пакет їжі, він такий задоволений був, потім часто заходив, я б хотіла подивитися цій “мамі) в очі. Дівки, вистачить народжувати дітей заради того, щоб отримувати дитячі, а в нас в Якимівці таких чимало…”.