Польща змінила правила для українських заробітчан: чого чекати
Польща з 28 січня змінила правила для українських заробітчан. Якщо раніше запрошення на роботу видавали терміном до пів року, то тепер цю норму збільшили до 2 років. Це може сприяти припливу трудової міграції. Поляки таким чином компенсують нестачу некваліфікованих та низькооплачуваних працівників.
Як розповів у коментарі УНН президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник, такого рішення чекали багато українських заробітчан. “На сьогодні можна сказати, що це (збільшення кількості охочих поїхати працювати за кордон. – Ред.) не тільки пов’язане з бажанням людей. У Польщі відбуваються дуже суттєві зміни у законодавстві”, – пояснив він.
Зазначимо, що нові правила стосуються не лише українців. Проте для Польщі працівники з України – головне джерело трудового ресурсу. Так, кількість вакансій у січні 2022-го порівняно з аналогічним періодом 2021-го збільшилась у п’ять разів. Причому попит серед українських заробітчан на роботу в сусідній країні збільшився на 37,3%.
Число заробітчан зростає, а демографічна ситуація в Україні погіршується
Для України трудова міграція перетворилася на величезну проблему. Тоді як у Польщі власні проблеми та дірки на ринку праці вирішують за рахунок українців, в Україні ж утворюється дефіцит робочих. Уже зараз для багатьох роботодавців знайти різноробів, слюсарів складніше, ніж економістів чи бухгалтерів. Ситуація загострюється щороку.
Вирішити проблему трудової міграції можна за рахунок створення конкурентних умов: розміру заробітної плати, медицини, освіти, безпеки тощо. Академік Елла Лібанова у своєму інтерв’ю “Укрінформу” зауважила: за кордоном працюють від трьох до п’яти мільйонів людей і проблема не лише в зарплатах. Мовляв, якби було достатньо підвищити заробітні плати, проблему трудової міграції можна було б вирішити. Проте, крім зарплат, українці також обирають розвинені країни через створені в них умови.
“Померлий тато кликав її до себе”: Чоловік впізнав загиблу дружину по халату, а сина – по кофтині