Сто днів минуло від початку російського військового нападу на Україну, бомбардування ракетами усіх великих українських міст, нахабного планування захоплення столиці окупаційними військами з проходом через територію сусідньої Білорусі та реальних намірів убивства усього політичного керівництва української держави. Потихеньку світ звикає до російських вбивств в Україні та жорстоких боїв. Довжина лінії фронту складає тисячу кілометрів, але українці твердо тримають лінію розмежування між цивілізованим світом та московськими троглодитами у тяжких битвах з “другою у світі” військовою потужністю.
У бої під Київ Володимир Путін послав віддану собі армію чеченського вождя Кадирова, щоб вона злякала українських воїнів. Як результат, був убитий чеченський командир генерал Магомед Тушаєв та спалено кадирівську військову колону у Бучі. Потім ці примітиви, які вижили, ставили у себе в Instagram i FaceBook матеріали, що вони кругом в лісах під Києвом шукають націоналіста і фашиста Степана Бандеру.
Нагадаємо, що Степан Бандера як лідер націоналістичного та патріотичного руху, який боровся за становлення відновленої Української держави, був убитий агентом КДБ ще у далекому 1956 році у німецькому Мюнхені, де знаходився у політичній еміграції. С.Бандера розпочав боротьбу за створення оновленої Української держави ще наприкінці 20-х років минулого століття на теренах західної України, яка тоді входила до складу Польщі відповідно до Ризького мирного договору 1921 р. між Варшавою та більшовицькою Москвою про поділ України на дві частини окупації.
Тоді центральна та східна частина України стали радянською та увійшли до складу СРСР, а західна була приєднана до польської держави. З початком Другої світовоі війни і окупації Польщі українські націоналісти себе тісно пов’язали з Берліном, вважаючи нацистів меншим злом, ніж більшовики, які в радянській частині України вбили голодом 7 мільйонів осіб у 1932-33 рр. та кинули до тюрем ще мільйон українців, проголосивши іх політичними злочинцями та ворогами радянського народу.
Коли Гітлер напав на СРСР, Степан Бандера побачив можливість за допомогою німецької армії звільнити Україну від більшовиків і знову відновити українську державність, яка б підтримувала Берлін у війні з червоною Москвою. В принципі німецька військова розвідка Абвер обіцяла українським націоналістам підтримку у створенні Української держави. Такі приклади вже були в окупованих Хорватіі та Словаччині. Українські націоналісти сформували два батальйони у складі Вермахту, які пізніше мали б скласти основу армії оновленої української держави.
Наприкінці червня 1941 р. Вермахт захопив Львів і С.Бандера вирішив, що настав момент публічно оголосити про відновлення Української держави. Між тим, політичне керівництво у Берліні “передумало”, вважаючи за краще для інтересів Третього Рейху безпосередньо управляти Україною і використовувати іі природні багатства. Зрозумівши зміну відношення Гітлера щодо української державності, націоналісти на чолі з С.Бандерою за допомогою своїх збройних формувань організовують у Львові великий мітинг, де у присутності німецької адміністрації проголошують оновлену Українську державність. Німці просто взбісилися і почали вимагати скасування рішення, погрожуючи військово-польовим трибуналом. Але українські патріоти відмовилися і залишилися при своїй позиції. Тоді нацисти заарештовують Степана Бандеру та політичне керівництво націоналістів і кидають їх усіх до концентраційних таборів.
Але прибічники ідеї відновлення української державності не склали руки, а розпочали проти гітлерівців боротьбу, спочатку політичну, а потім і військову. Коли у 1944 р. в Україну повернулася Червона Армія, яка витіснила з цих просторів Вермахт, тоді націоналісти продовжили боротьбу вже з новими більшовицькими адміністраціями. Ця боротьба тривала до середини-кінця 50-х років минулого століття, але вона так налякала Москву, що та до цих пір вважає Степана Бандеру найбільшим ворогом “руSSкого міра”.
Ідеологія рашизму його проголосила колаборантом нацистів, хоча Степан Бандера і його політичне оточення просиділи у концентраційних таборах з 1941 до 1945 років. Цікаво, що ідеологію українського інтегрального націоналізму сформулював росіянин за походженням Дмитро Донцов, який закінчив юридичний факультет Петербургського унівеситету, але за походженням був з півдня України, Мелітополя. Він вважав, що найбільшою небезпекою українській державності є російський шовінізм, а йому може протистояти тільки українська національна ідея.
На російському телебаченні щоденно говорять про прибічників Степана Бандери як найбільшу небезпеку для Москви і чомусь для українського народу. Так що напів письменні вбивці-кадировці вирішили, що в Україні активно діє Степан Бандера та захотіли його схопити, але у такий комічний спосіб тільки ще раз його прославили.
Ляшко пожертвував своїм “малюком” заради контрабандистів – “Тримає кордон на замку”