На Донеччині загинула боєць 24 омбр Ольга Сімонова, яка зреклася громадянства РФ і воювала за Україну
На війні з російськими окупантами загинула військовослужбовиця 24-ї механізованої бригади ЗСУ імені Короля Данила Ольга Сімонова “Сімба”, яка після агресії РФ відмовилася від громадянства Росії, щоб воювати за Україну.
Про загибель Ольги 13 вересня повідомляють у соцмережі військові кореспонденти та колеги Сімонової по службі.
За даними “Новинарні“, військова підірвалася на вибуховому пристрої, виконуючи бойове завдання в районі міста Соледар на Донеччині.
У 2017-му вона стала першим контрактником ЗСУ – іноземцем, який отримав паспорт громадянина України під час служби в Збройних силах.
“Стало соромно за свою країну”
Своє найбільше інтерв’ю Ольга Симонова свого часу дала “Новинарні“. Матеріал Насті Федченко, що вийшов у грудні 2018 року, називався: “Стало соромно за свою країну”. Ольга Сімонова з Челябінська зреклася громадянства РФ і воює за Україну в ЗСУ”.
Тоді жінці було 30.
Наприкінці 2018-го Сімонова пройшла навчання в “Десні”, зі старшого солдата і стрільця доросла до сержанта та командира БМП.
Про себе Оля розповідала: жила в Челябінську, мала фах інженера, була майстром спорту та кандидатом у майстри одразу з кількох видів спорту, від карате до скелелазіння. До 2014 року не цікавилася політикою і не дивилася телевізор. Але коли сповна відчула великодержавний психоз через “Крим наш” та дізналася про війну на Донбасі, обурилася, зібрала речі і купила квиток до Києва в один бік.
“Чому приїхала? Якщо ти знаєш правду, якщо ця тема тебе чіпляє, ти не можеш інакше. Адже допомагати звідти – майже нереально і дуже небезпечно. Сенсу від того, що тебе рано чи пізно посадять, жодного. А просто сидіти й робити вигляд, що це все тебе не обходить, – якось неправильно…
Близькі знали, що я їду, але не знали, чому, чи надовго. А потім спілкування припинилося, коли мене один із близьких запитав: “Ти більше не повернешся?” Я сказала: “Ні”. Тепер я ні з ким [у Росії] не спілкуюся”.
На початку 2015 року в Україні вона спершу потрапила у добровольчий підрозділ парамедиків, але “досить швидко прийшло усвідомлення, що в нас реально буде менше поранених, якщо ми просто вб’ємо всіх ворогів”.
Їздила на фронт у складі добробатів. Потім намагалася знайти себе в мирному житті, мала роботу в Києві. А у 2016-му як іноземний громадянин підписала трирічний контракт із ЗСУ – тоді якраз з’явилися контракти для іноземців.
Відмова від російського громадянства була для дівчини принциповою. У неї не залишилося ніяких документів РФ – Ольга відправила їх разом із паспортом поштою замовним листом.
“Спроби отримати українське громадянство я робила ще в 2015-му. Повний пакет документів подала в кінці 2016-го. Отримати українське громадянство складно. Усі прохання, листи і відеозвернення – те саме, що стукати головою об стіну. Єдиний вихід – зібрати повний пакет документів. Мені допомогли юристи і волонтери.
Я дізналась про те, що отримала громадянство, влітку 2017-го. Виявляється, указ був підписаний ще в березні 2017 року. Мені навіть не сказали. Тільки в листопаді 2017 року отримала паспорт – ID-картку. Радість була, але більше, мабуть: фух, нарешті!” – розповідала Ольга.
“Немає прецедентів в Україні, щоб дійсний військовослужбовець-іноземець отримував громадянство України. Я така одна. І в пунктах, за якими я можу розірвати контракт, немає пункту про громадянство. Контракт недійсний, бо укладений за іншим документом. Мені пропонували підписати ще один десь пів року тому. Питаю: “Так а ці півтора року, які я відслужила?” – “Та забудь про нього. Просто новий підпиши”. Кажу: “Ні, я хоча б один контракт закрию”, – згадувала Ольга у 2018-му.
Відтак вона продовжила контракт. Опанувала українську мову. В коментарях для одного з телевізійних сюжетів висловлювалася категорично проти жінок на війні – точніше, проти поблажок, коли жінки не можуть витримувати навантаження та їм потрібно прислужувати.
Стосується всіх, хто має квартири: кожен третій може втратити житло, що робити