Інтроверти та екстраверти на перший погляд можуть виглядати однаковими, але якщо Ви подивитесь на спосіб їхньої реакції щодо події повсякденного життя, починають з’являтися відмінності. А які саме − читайте у нашій сьогоднішній статті.
Письменниця «Science of Us» («Наука про нас») Мелісса Даль повідомила про дослідження з найновішої книги психолога Браяна Літтла в галузі науки про особистість «Я, Сам, і Ми: наука про особистість і мистецтво добробуту», яке показує, що інтроверти вважають за краще не вживати кофеїну перед важливою зустріччю чи значною подією.
Літтл цитує теорію екстраверсії Ганса Айзенка та дослідження Вільяма Ревеля з Північно-Західного університету США, пояснюючи, що інтроверти та екстраверти природно відрізняються, коли йдеться про їхню жвавість та чутливість до певного оточення. Сутність чи епізод, що надмірно стимулює центральну нервову систему інтроверта (яка не «витримує» надто багато), може змусити почуватися пригніченим та виснаженим, а не збудженим і зацікавленим.
На конференції TED 2012 року під час своєї лекції під назвою «Сила інтровертів» письменниця Сьюзен Кейн підтвердила цю точку зору в своєму визначенні інтроверсії, пояснюючи, що ця особливість «відрізняється від сором’язливості».
«Сором’язливість – це страх перед суспільним осудом», − каже Кейн. «Інтроверсія ж більше стосується того, як Ви реагуєте на певну стимуляцію, включно з соціальною стимуляцією. Так, екстраверти дійсно потребують великої кількості стимуляції, в той час як інтроверти почуваються найбільш живими, найбільш «включеними» та найбільш здібними тоді, коли вони у більш спокійному та стриманому оточенні».
Безумовно, більшість наших соціальних структур задовольняють подібну модель – від відкритих офісних приміщень та гомінких барів до структури нашої освітньої системи – незважаючи на те, що від однієї третьої до половини населення має інтровертований тип темпераменту.
Тоді як інтровертовані чи екстравертовані особливості людини потрапляють у спектр – згідно з вченням відомого швейцарського психіатра Карла Юнга, немає такого поняття як абсолютний інтроверт чи абсолютний екстраверт – інтроверт більш відкритий і вразливий, коли перебуває у надмірно стимульованому оточенні.
Ось 10 способів інтровертів інакше, ніж екстраверти, фізично взаємодіяти зі світом, який їх оточує.
Вони віддаляються від натовпу.
«Ми сколихнули 20-те століття та започаткували нову культуру, яку історики називають «культурою особистості, − сказала Кейн під час конференції TED. − Ми еволюціонували від аграрної економіки до світу великого бізнесу, так, зненацька люди почали переселятись з маленьких містечок до великих міст, і замість того, щоб працювати поруч з людьми, яких знали все своє життя, тепер їм доводиться випробовувати себе у натовпі незнайомих людей».
Внаслідок цього, натовп, що часто гучний, гомінкий та скупчений, легко перенапружує інтровертів та виснажує їх фізично. Це закінчується відчуттям більшої фізичної ізольованості, ніж підтримки від оточуючих, і вони б краще були деінде, тільки не у натовпі людей.
Короткі бесіди дратують їх, тоді як більш змістовні розмови допомагають почуватись живими.
В той час як екстраверти енергійні під час таких взаємодій, інтроверти часто почуваються наляканими, знудженими чи виснаженими. Нерідко у довгих розмовах інтроверти виконують роль спокійного слухача, а після завершення розмови усамітнюються. Як пояснює Софія Демблінг, автор книги «Шлях інтроверта: жити спокійним життям у гомінкому світі», все, зрештою, зводиться до того, яким чином людина отримує (чи не отримує) енергію від свого оточення. Зате інтроверти віддають перевагу більш змістовним розмовам, часто про філософські ідеї.
Вони досягають успіху на сцені, хоча ніколи не говорять про це.
«Щонайменш половина людей, що виступають перед публікою, мають інтровертовану вдачу», як вважає доктор філософії Дженніфер Канвайлер, дипломований фахівець з публічних виступів, виконавчий коучинг-тренер та автор праці «Спокійний вплив: путівник інтроверта на шляху до змін». Вони просто покладаються на свої сильні якості та ретельно готуються. Фактично, найбільш успішні артисти є інтровертами. Перебувати на сцені, осторонь від широкої аудиторії, виявляється набагато простіше, ніж вести бесіди та розмови в компанії, що часто трапляється після публічних виступів.
Вони легко відволікаються і ніколи не нудьгують.
Якщо Ви хочете порушити концентрацію уваги інтроверта, просто створіть ситуацію, у якій він відчуватиме надмірне психологічне збудження. Внаслідок підвищеної чутливості до оточення інтроверти борються з тим, що їх відволікає, та інколи почуваються пригніченими у великому натовпі чи відкритих офісних приміщеннях.
Однак, коли вони в тиші та спокої, у них немає потреби братися до улюблених хобі чи заглиблюватися у нову книгу на кілька годин. Час, коли турбуються про своє внутрішнє «Я» допомагає їм зарядитись енергією, насолоджуючись тією діяльністю, якою зайняті в даний момент.
Вони від природи схильні до більш індивідуальних, креативних професій і таких, що вимагають концентрації уваги на деталях.
Інтроверти від природи схильні проводити час наодинці або збиратись невеликими групами, заглиблюючись одночасно у певне завдання. Тому їм краще працювати в оточенні, яке дозволяє їм робити такі справи. Деякі професії – включаючи письменників, натуралістів та позакадрових технічних працівників – додають інтровертам тієї інтелектуальної стимуляції, якої вони так прагнуть, не змушуючи перебувати в середовищі, що їх відволікає.
В оточенні людей вони намагаються розміститися ближче до виходу.
Інтроверти не тільки відчувають фізичний дискомфорт у людних місцях, але й роблять все можливе, щоб зменшити цей дискомфорт, перебуваючи якомога далі від центру натовпу. Чи то біля виходу, чи в задніх рядах концертного залу, чи біля проходу в літаку, вони уникають бути оточеними людьми з усіх боків, стверджує Демблінг.
Ми, скоріш за все, сядемо на ті місця, з яких легше буде піти, коли ми будемо готові − сказала Демблінг в інтерв’ю Хаффінгтон Пост (HuffPost).
Вони думають перед тим, як говорити.
Часто саме ця звичка інтровертів створює репутацію хороших слухачів. Це їхня друга натура – витримати паузу, перш ніж щось сказати, обміркувати мовчки, замість того, щоб висловлювати свої думки одразу (що є більш характерним для екстравертів). Вони можуть здаватись більш спокійними та сором’язливими через такий тип поведінки, але це означає, що коли інтроверти говоритимуть, слова, які вони скажуть, матимуть набагато більше змісту, а іноді – й сили.
Вони не переймають настрій оточуючих, як це роблять екстраверти.
Дослідження, опубліковане 2013 року в журналі «Frontiers in Human Neuroscience» («Кордони в неврології людини»), показало, що екстраверти та інтроверти зовсім по-різному обробляють інформацію мозковими «емоційними» центрами. Тоді як відчуття викиду дофаміну, що впливає на добре самопочуття, в екстравертів часто пов’язаний з їхнім оточенням, інтроверти, як правило, не зазнають такої зміни дофамінової системи. Фактично, люди з інтровертованим типом темпераменту не змінюють свого емоційного стану залежно від зовнішніх факторів, як екстраверти.
Вони фізично не витримують довгих телефонних розмов.
Більшість інтровертів ігнорують свої телефонні дзвінки – навіть від друзів – з різних причин. Надокучливий дзвінок змушує їх відволіктися від поточного проекту чи певних думок, і переключитися на щось неочікуване. До того ж, більшість телефонних розмов вимагають певного рівня коротких повсякденних балачок, яких вони уникають. Замість цього інтроверти можуть переадресовувати дзвінки на голосову пошту, таким чином вони зможуть повернутись до бесіди, коли матимуть достатньо енергії та уваги, щоб присвятити себе розмові.
Вони буквально закриваються, коли настає час побути наодинці.
Самотність має значення, і деяким людям вона потрібна як повітря – Сьюзен Кейн.
Кожен інтроверт має межу стимуляції нервової системи. Блогер Хаффінгтон Пост Кейт Бартолотта добре пояснює це, зазначаючи: «Уявіть кожного з нас чашкою енергії. В інтровертів більшість соціальних взаємодій забирають певну частину з цієї чашки, в екстравертів навпаки – доповнюють її. Нам це до вподоби. Ми щасливі, коли віддаємо і завжди раді бачити вас. Та коли чашка стане порожньою, нам потрібно трохи часу, щоб знову її наповнити».
Випадки мавпячої віспи, в Україні – як можна інфікуватися