Наталія Балик, мама 15-річного Назара Балика із села В’язівне Любешівського району, котрий помер в Індії 13 червня 2019 року, так і не дочекавшись пересадки серця, розповіла всю правду про індійську медицину, аби трансплантацію проводили в Україні і не відправляли українців на вірну смерть за кордон.
“Я мама, яка втратила сина Назарчика у Індії. Хочу звернутися до мам, які збираються везти своє дитя на трансплантацію в цю країну. Сидячи дома в Україні, коли мені МОЗ виділив 95 тисяч доларів США, я подумала, що звершилось диво і мій син буде жити. І ось 14.06. 2018 року ми прилетіли в Індію в місто Ченнай, госпіталь «Фортіс Малар». Там у сина щодня брали багато крові на різні аналізи. 19.06.2018 року нас поставили на чергу в кардіологічний центр і відправили в готель пити таблетки і носити 11 місяців крапельницю. Періодично ми самі приходили в госпіталь і здавали аналізи. Якщо сину ставало гірше, нас клали в лікарню і підліковували. Я думала, що за такі гроші нас постійно буде спостерігати якийсь лікар кардіолог. Помилилась. Якщо ти сам про себе не нагадаєш, про тебе просто забувають. Ніхто навіть не зміряє тиск. Назар усі 11 місяців був у важкому, але стабільному, стані. Нам обіцяли все зробити в першу чергу. Але насправді ніякої черги там немає, бо свої там перш за все, а іноземці чекають невідомо скільки. 10 січня 2019 року я точно знаю, що кардіологічний центр виділив донорське серце моєму сину. Він тоді лежав у реанімації. Але серце чомусь віддали індусу і провели трансплантацію йому. Якби це серце пересадили моєму сину, зараз він був би живий. А так через 11 місяців нашого перебування в Індії, 18.05. 2019 року у Назара сталася зупинка серця. Лікарі завели йому його. Але через 27 днів мого сина не стало», – розповідає крізь сльози згорьована жінка.
Якими будуть зарплати українців у 2024-2026 роках: Кабмін зробив прогноз