13 лютого ми опублікували матеріал «Оманлива відпустка» про невідомі раніше деталі, пов’язані з січневою поїздкою Володимира Зеленського до Оману.
Після чого в Офісі президента заявили, що інформація у ньому «цілком і повністю не відповідає дійсності», що в сюжеті «все від початку до кінця неправда».
Заявили, що будуть позиватися до суду на нашу редакцію.
Ми чекаємо на цей документ.
Можливо, з позову ми зрозуміємо, що конкретно з озвученого в сюжеті, на думку ОП, є неправдою?
Що Зеленський був в Омані?
Що він повертався чартерним бортом 9H-VJN?
Що саме цим бортом туди напередодні прилетів Патрушев із Москви?
Що в Омані із Зеленським був Андрій Єрмак?
Якщо ж у ОП хочуть спростувати зустріч Патрушева та Зеленського – то, по-перше, у матеріалі немає тверджень про те, що така зустріч відбулася. По-друге, позиція Офісу президента була повною мірою представлена у сюжеті.
Більше того, від початку у всій історії з Оманом саме Офіс президента не договорював, приховував та навіть, свідомо чи ні, дезінформував суспільство.
То відпустка, то робочий візит, якщо відпустка – навіщо у ній Єрмак, якщо відрядження – чому таємне, «Зеленський терміново вилітає» – а вилітає тільки через 10 годин і так далі.
Навіть така, здавалось би, дрібниця як президентський штандарт на Банковій, який був піднятий. Що мало сигналізувати громадянам про присутність глави держави в межах країни. Хоча він був за кордоном.
Цілком логічно, що в журналістів залишалася низка запитань, на які досі немає відповіді.
Тепер у своєму матеріалі ми навели невідомі раніше факти, які точно потребують публічних пояснень – про те, що в Оман прилетів секретар Радбезу РФ Микола Патрушев саме тоді, коли там був Володимир Зеленський, і саме тим літаком, яким президент був доправлений в Україну.
Хіба це не суспільно важлива інформація?
Замість того, щоб відповісти на запитання, які досі залишаються без відповіді, і прояснити досі незрозумілі моменти – Андрій Єрмак та Офіс президента у своїх заявах вдаються до дискредитації редакції та погрожують судом журналістам, які намагаються пролити світло на всю цю історію.
Також через вихід нашого матеріалу Офіс президента дозволив собі зробити публічний сигнал-застереження Суспільному мовнику, що важко тлумачити інакше, аніж тиск та втручання в редакційні справи.
Держава справді фінансує Суспільного мовника. Держава – тобто громадяни України, а не конкретний президент, Кабмін чи Верховна Рада. І тому, коли конкретному президенту, міністру чи депутату не подобається, що транслює Суспільний мовник, це не означає, що він має право на нього публічно тиснути.
Інформаційний шум краде ваш час та енергію. Як його позбутись