Коли ми почали жити разом, він запевняв мене в своїй відданності і коханні. Казав: «Мені ти подобаєшся дуже! Інші просто меркнуть на твоєму фоні! Ти одна така на всьому білому світі! Ти моя принцеса! Повір мені! Я не хочу тебе втратити”.
Я слухала і млiла. Через рік я стала його дружиною. А ще через три місяці у нас нарoдився син. Мені знайомі і навіть його мати натякали про те, що мій чоловік гуляє з якоюсь блонд.
Але я тільки злилася і відкидала від себе цю інформацію. Не задавала йому ніяких питань. Ще через два роки ми чекали другу дитину. Або, якщо точніше, я чекала. Чоловік, як тільки дізнався, просто почав «жити» в своїх відрядженнях.
Додому приходив рідко і ненадовго. Я думала, що поява другого малюка зміцнить нашу сім’ю. Але вийшло навпаки. Ми все більше віддалялися. Я народила дівчинку, а він навіть не прийшов подивитися на свою дочку. Мені було дуже прикро!
Але я вирішила набратися терпіння. Завжди ласкаво з ним розмовляла, без претензій і докорів. В один прекрасний день, але швидше за цей день був жaхливим, найжaхливішим. Загалом, він мені сказав, що любить іншу жінку. Тільки про неї і думає!
Ніколи не забуду ці слова: «Ти звичайно спокійна і добра, але прісна, мені з тобою нудно! А туди мене тягне, як магнітом. Дай мені розлучення, я тобі тоді залишу цю квартиру ».
Потім я дізналася, що там теж підростає його дитина, хлопчик. Вони ровесники з нашим сином. Там у нього вже було насичене і вируюче прuстрастями життя. Я дала згоду на розлучення. Через рік він з’явився знову. Попросився переночувати.
Я дозволила, тому що діти татові зраділи. Потім знову з’явився з роздряпаним обличчям. Діти дуже шкодували його. Дочка так взагалі розплакалася! Знову постелила йому на дивані у вітальні. Такі гойдалки тривають вже два роки.
Якось я з ним поговорила, і він розповів мені, що при спільному житті нова дружина виявилася просто неосудною. Трохи що не по ній, вистачає те, що під рукою і кидає в голову. Побuтися може. Загалом, він сам в шoці.
Їх хлопчик росте нервовим. Я промовчала, але подумала, зате тепер йому не до нудьги точно! Сам же прагнув до буйства емоцій! Ось тепер і вийшло, за що боровся на те й натрапив.
По-людськи мені його, звичайно шкода! Все-таки батько моїх дітей! Але у мене все до нього пройшло. І жити як і раніше, як чоловік з дружиною, я вже не хочу. А недавно познайомилася з дуже цікавим чоловіком. У нас з ним вже більше двох місяців роман. І йому зі мною нудно не буває!