На жаль, кожен з нас не без гріха. Багато людей, образно кажучи, бачать скалку в чужому оці, а в своєму колоди не помічають. Попліткувати за очі? Святе діло!
Але, як відомо, не суди, да не судимий будеш! Жінка, про яку піде мова в нашій сьогоднішній історії, бачила все, що робиться в будинку у сусідів, при цьому не помічаючи, що відбувається у неї під носом. Втім, як і багато хто з нас.
Але потім вона отримала від життя соковитий стусан і зрозуміла, що, перед тим як судити інших, потрібно в першу чергу подивитися на себе.
Цей випадок найкраще ілюструє відоме в народі прислів’я: «Той, хто живе в скляному будинку, не повинен кидати камінням в інших».
Подружня пара середнього віку переїхала в новий будинок. Одним сонячним ранком дружина під час сімейного сніданку визирнула у вікно й помітила тільки що випрану білизну, яку сусіди розвісили у дворі свого будинку.
«Ти бачив, яка у них брудна білизна? Та вона не вміє прати! Треба подарувати їй хороший порошок», — звернулася жінка до свого ненаглядного.
Але чоловік продовжував байдуже читати газету. Кожен раз, коли на дворі розвішували свіжовипрану білизну, сварлива дружина не пропускала можливості кинути критичне зауваження в бік сусідки.
Місяць потому жінка ледь не поперхнулася чаєм, побачивши за вікном білосніжно чисту білизну. «Ти подивися, вона нарешті навчилася прати! Цікаво, хто навчив її цьому?» — звернулася жінка до чоловіка.
Чоловік незворушно відповів: «Я просто встав вранці раніше і протер вікна у нас на кухні».
Мораль цієї життєвої притчі така: те, що ми бачимо, коли судимо про інших, залежить від чистоти вікон в нашому будинку, якщо ти розумієш, про що я.
День матері-2018 святкуватимемо 13 травня