Існування щоденників не обов’язкове.
Червона паста, зауваження та знаки запитання в щоденниках – це викликало чималу дискусію в Мережі. Батьки школярів обговорюють, чи може вчитель писати зауваження та малювати знаки запитання в щоденниках.
Що кажуть про це освітяни і психологи – у сюжеті Сніданку з 1+1.
Олена разом з онуком-чотирикласником Данею показують щоденник хлопчика. Кажуть, якби не червоні записи від вчителя, то контролювати успішність малечі було б у рази важче.
Втім, у соцмережах тема щоденників, а особливо зауважень у них вчителя, розбурхала неабияку дискусію. Усе після допису однієї з мам школяра: “Чи має право вчитель писати зауваження в щоденнику, тим паче червоною ручкою? Чи може ставити знаки питання в ненаписаному розкладі, хоча день тижня ще не настав”..
Понад дві тисячі коментарів під дописом, а аткож два протилежних табори батьків:
Як добре, що в моєї дитини в школі не треба щоденника. І оцінок нема. І домашки.
У когось занадто багато вільного часу. Щоденник – це особиста річ дитини. Хочу пишу, хочу малюю, хочу рибу завертаю.
Так, а що тут такого? Ну поставив вчитель відмітки, і що? Якщо дитина засмутилась, може, з нею просто поговорити, що така справа точно не варта переживань.
Ось через таких батьків страждають і діти, і вчителі. Вчитель витрачає свій вільний час і пише це для того, щоб батьки звернули увагу на своїх дітей
Тож особиста справа учня, чи його “обличчя”, де вчитель зобов’язаний робити помітки?
“Існування щоденників не передбачено жодним нормативним актом. Тобто немає жодного закону, постанови, розпорядження, який б запроваджував існування щоденників і їхнє введення. Щоденник не є обов’язковим в школах. Якщо його немає у дитини, дитина за це не може отримувати жодного покарання”, – каже юрист громадської організації “Батьки SOS” Роман Бондаренко.
Саме тому, пояснює він, записувати домашнє завдання, чи робити будь які необхідні помітки дитина може і в звичайному зошиті чи блокноті у якому їй заманеться вигляді. Натомість щоденник – це не більше, ніж просто традиція. “Раніше це був засіб зв’зку між вчителем і батьками, коли не було мобільних телефонів, не було електронної пошти і різних месендженрів. Тоді через щоденник передавалась інформація”, – додав він.
Своєю чергою, дитячап сихологиня Дарина Силіванова не зовсім згодна з цим. Аджз точки зору психології щоденник – це не така вже й безглузда річ. “Я прихильниця того, щоб певні дисципліни і певна структура в освіті була. Вона потрібна дітям для того, щоб було розуміння якихось завдань, відповідальності”, – каже вона.
Справа лише в лиш у тому, на скільки дотриманий баланс між лояльними вказівками, рекомендаціями та зауваженнями вчителя і прискіпливим ставленням до дитини. До слова, воно теж може проявлятися в помітках у щоденнику. Тому якщо розгорнули його, а там все червоне, то психологиня радить поспілкуватися з дитиною, а потім з із вчителем. Далі – всім разом шукати причини.
Сиротами залишилося четверо дітей: зграя собак на вулиці напала та розтерзала молоду жінку (фото)