У свіжому звіті відомий австрійський військовий експерт Том Купер проаналізував події на фронті.
Австрійський військовий експерт Том Купер, який регулярно аналізує ситуацію на фронті та відомий своїми іронічними замітками на адресу росіян, опублікував черговий звіт за 26 листопада.
ТСН.ua наводить переклад звіту Купера.
Всім привіт!
Як же мені розпочати цей огляд?
А, ну отак: війна – це пекло. Ось чому завжди найкраще – не починати нічого.
… це було просто нагадування для тих, які нарікають, що я не написав жодного зі своїх звітів/підсумків/оновлень за останні чотири дні.
Й оскільки я вже на цьому зупинився, то додам трохи розширене своє попередження: все, що ви нижче прочитаєте, залишається повністю на ваш страх і ризик, а я не буду нести жодної відповідальності за будь-яку шкоду, завдану вам логікою, думками, фактами – або сарказмом.
Стратегія
Через дев’ять місяців від початку цієї війни стає зрозуміло, яку колосальну помилку зробило НАТО, вважаючи, що ця війна рано чи пізно розв’яжеться сама по собі, і немає потреби посилювати спроможність України захищатися та перемогти РФ, негайно.
Тобто почали розуміти, що воювати задля прибутку, а не задля перемоги (як було в Афганістані, Іраку та кількох інших місцях) – це помилка.
Унаслідок останньої серії ракетного удару Суровікіна українська інфраструктура зазнала такої шкоди, що мільйони людей залишилися без світла, води та опалення — протягом кількох днів, при температурі від 0 до -5°C.
За іронією, принаймні з водою проблему можна вирішити: мешканці Києва, наприклад, збирають для цього сніг. Але як же з електрикою та теплом…?
Пряма причина – черговий потужний удар крилатими ракетами по українській енергосистемі та іншій інфраструктурі, завданий 23 листопада. За даними українських джерел, було задіяно до 10 бомбардувальників Ту-95МС, які випустили понад 70 крилатих ракет. Понад 50 останніх було збито українською ППО, але ті, що таки пройшли, знеструмили майже всю Україну та більшу частину сусідньої Молдови.
Крім того, від цієї атаки не лише вийшли з ладу електромережі, водопостачання та опалення, а й постраждали газовидобувні об’єкти Харківської області. Неважливо? Ну, а якщо ви не знаєте, що Україна покриває значну частину своїх потреб у газі за рахунок власного видобутку — то так, звичайно: “неважливо”…
Загалом, єдине, на що Суровікін поки не націлився, це величезні підземні сховища газу на заході України.
Крім негайних безпосередніх наслідків, повне знищення української інфраструктури буде мати довгострокові наслідки для національної економіки: вона й так значно скорочувалася лише через війну, але тепер скоротиться ще більше. Швидко поширюється безробіття. Десятки лікарень знищено, або частково зруйновано.
Тим часом “історією дня” стала стаття, за якою КНР (Китайська Народна Республіка) і США домовилися: китайці вимагали від США не дати Польщі постачати Україні МіГ-29 в обмін на те, що Путін і його посіпаки не використають ядерну зброю.
Хм… я тільки читаю про те, що Пекін дуже-дуже стурбований 30-річними МіГ-29… Справді, хоча для багатьох це звучить “цілком правдоподібно”, для мене це звучить як нісенітниця. Принаймні я не зовсім впевнений, що це сталося саме так.
а) не впевнений, що це гарна ідея – піддаватися китайським ультиматумам;
б) якщо правда, то “досить цікаво” (якщо не сказати: соромно) спостерігати, як наші славетні політики поступаються режиму КНР, але не піддаються ідеї дати Україні змогу здобути вирішальну та швидку перемогу в цій війні.
“Ми повинні щось робити”
Ми на Заході робимо все можливе, щоб підтримати Україну, чи не так?
Ще одна тема з рубрики “треба щось робити (тільки в жодному разі не оте, що насправді треба, будь ласка)”: Шольц запропонував розгорнути одну з німецьких ЗРК PAC-2/3 у східній Польщі. Маємо захищати Польщу, тому Шольц і багато інших зараз вимагають, щоби система, про яку йдеться, захищала також і частину неба над західною Україною.
Але зачекайте, ситуація покращується: по-перше, Меркель тепер наполягає, що російське вторгнення в Україну “не було несподіванкою” (цікаво, чи вона консультувалася з директором BND (Bundesnachrichtendienst, федеральне розвідувальне бюро Німеччини – Ред.) перед тим, як зробити цю заяву?), а по-друге, навіть якщо (чи я повинен сказати коли?) німці розгорнуть будь-які ЗРК PAC-2/3 у Польщі або доставлять свої танки Leopard 2 до України, ніхто не сказав, що вони будуть придатними для використання.
Як і підозрювали кілька журналістів, так і виявилося: Міністерство оборони Німеччини забуло доставити запчастини для кількох Panzerhaubitze 2000, які вони надіслали в Україну, і це одна з головних причин, чому майже жодна з них зараз не в робочому стані. Звичайно, відповідь Міноборони Німеччини така: ми нічого про це не знаємо. Тому що кожен порядний бюрократ знає, що якщо він досить глибоко засуне голову в пісок, то нічого страшного не станеться.
Знову “війна — це пекло” — тепер і для німецьких бюрократів…
У якому віці найкраще кинути курити: відповідь вчених