Мешканка Черкас Лариса Семиз опинилася серед 17 українців, яких не пустили до Греції. Жінка летіла на лікування і взяла з собою двох онучок. Однак подорож обернулася жахами в поліцейській дільниці, людей тримали без води та їжі.
7 липня українка з онуками змогла повернутися додому. Про те, що їм довелося пережити, читайте в матеріалі OBOZREVATEL.
Спочатку не пускали, а потім запросили в літак
– Чому ви полетіли до Греції? Ви перевіряли перед вильотом інформацію про те, чи пускають українців, чи ні?
– У Греції я була вже не один раз, дуже люблю цю країну. Летіла туди лікувати спину і взяла з собою онучок, щоб вони трохи відпочили (квитки на літак сім’я купила вже давно. – Ред.) На той момент ніде – ні на сайті МЗС, ні грецького посольства в Україні – не було інформації, що нас пускають лише за візами (робочими, студентськими тощо. – Ред.). На грецькому сайті, де ми заповнювали анкету для отримання QR-коду, було написано, що дозволено в’їзд громадянам України, які мають дозвіл на проживання, дозвіл на роботу, навчання, а також на лікування й морякам. Я заповнила документи, відправила й тільки через чотири дні, перед самим вильотом, отримала код, сприйняла це як дозвіл.
– У нашому аеропорту у вас перевіряли документи, ставили питання?
– Так. В аеропорту ставили питання й навіть спочатку сказали, що ми не можемо полетіти. Але потім сфотографували мої бронювання і сказали, що відправили в грецьку міграційну службу і щоб ми почекали. Через 40 хвилин нас запросили на посадку.
– Що сталося в Афінах, чому вас не пустили?
– В Афінах на паспортному контролі в нас запитали візу. Більше жодні документи їх не цікавили. Звісно, у нас її не було. Таких зібралося 17 осіб, і нас усіх відправили до в’язниці.
“Лише через три години мене з дітьми пустили в туалет”
– Як греки до вас ставилися?
– Вони дуже погано поводилися щодо нас. Я вперше в цій країні стикаюся з такою поведінкою. Просто соромно за них. Прикордонники відвели нас у поліцію аеропорту. І поліцейські ставилися до нас, немов ми везли контрабанду або нас зловили в горах під час незаконного перетину кордону. Спочатку ми перебували у вузькому коридорі, накопичувачі. Серед нас був один моряк, дві години просидів, але потім представники його компанії домоглися, щоб його відпустили.
Тільки через три години мене з дітьми вперше пустили до вбиральні й дозволили набрати води з-під крана. Ми всі з ручною поклажею, в приміщенні не було навіть розеток, щоб зарядити телефон. Настала ніч і це було жахіття – холодно, сильно працювали кондиціонери, але теплих речей із собою не виявилося. Діти перенесли важко, але добре, що не захворіли. Дали всього три стільці, дісталися моїм дітям. Але вони не могли заснути.
“Спочатку консулка сказала, що я її розбудила серед ночі”
– Як допомагало вам консульство?
– Знаєте, минуло чотири години, вже було о пів на першу ночі, ми продовжували сидіти в цьому коридорі-накопичувачі. Я зрозуміла, що треба щось робити, і зателефонувала на гарячу лінію нашого консульства в Греції. Спочатку консулка пів години розповідала, що я її розбудила серед ночі і взагалі вона нічого не може зробити. Потім ще три години говорили, що нічого не можуть, що нас відправлять додому невідомо коли. До цього був прецедент – хлопець просидів там 16 днів.
Консулка нам добу пояснювала, що відправити назад нас можуть тільки рейсом Ryanair і ніякими іншими авіалініями. І ми не можемо купити зворотний квиток, заплатити за їжу, оплатити готель. Я пропонувала будь-які варіанти, аби витягнути дітей із цього жахіття. Але консулка говорила, що такі тюремні умови – ліпше, що можуть запропонувати. Тоді ми стали піднімати шум і звертатися в ЗМІ. Після цього ситуація змінилася.
На прохання консулки в обід наступного дня нам дали тюремні матраци. Консульство привезло воду, туалетний папір, мило, антисептик. За це їм спасибі.
– Що у вас було з їжею, в тюрмі вас годували?
– У поліцейській дільниці був кафетерій, куди випускали раз на добу одного представника. Ми йому складали список, що купити. Але насправді взяти нічого, гарячої їжі не було. Чай, кава, йогурт. Але в перший день ми й цьому раділи.
Речей із собою не було, а вночі там холодно, вдень – жарко. Потім мені дозволили взяти речі. За день до вильоту я попросила представника консульства купити простирадла і подушки дітям, дала гроші. Вони зайшли в магазин поруч із дільницею і все принесли.
До останнього не знали, чи вдасться повернутися додому
– Як же організували вам виліт назад?
– Ми до останнього не знали, чи зможемо повернутися додому 7 липня, у вівторок, чи ні. Тут озвучували, що точно прилетимо, а насправді ми були в невіданні. Спочатку Ryanair не відгукувався. І в представників консульства були дані, що у вівторок рейсу немає. Лише вже в день вильоту сказали, що якщо не буде Ryanair, то полетимо Wizzair. Хоча, коли ми прилетіли до Греції, там були дві дівчини-американки, їх теж затримали. Але на другий день їх відправили рейсом до іншої країни, тому що найближчий рейс із Америки буде нескоро. Тобто такий варіант можливий, але тільки не для нас.
– Після такої пригоди ще раз полетите в Грецію?
– У будь-якому разі нескоро. Поки відпочинемо. Після прильоту до Києва я говорила з прикордонниками, вони теж розпитували, що сталося, для них багато чого було відкриттям. Сказали, що вже після нас був рейс у Салоніки, то всіх наших громадян спокійно пропустили. Та й до нас усі літаки пускали, не було проблем. Тільки ми потрапили під роздачу.
Лише завдяки галасу відпустили студентку, яка через Грецію летіла до Франції. І трьох бізнесменів, їхні грецькі партнери дуже тиснули на владу. З нами була дівчина-модель, яку запросили до Греції, їй купили квиток. Греки говорили, що перевіряли всю інформацію та повинні були її пустити. Також летіла українка, яка планувала вийти заміж за грека. Вони вже давно зустрічаються, сам він якийсь представник Греції з євроінтеграції. І вона теж разом із нами повернулася додому.
Важливо сказати, що тепер греки пускають тільки тих, у кого є віза – робоча, віза на проживання, на навчання тощо. Більше їх нічого не цікавить.
В Україні уже відзавтра кардинально зміниться погода: чого очікувати у найближчі дні